Поет не може бути власністю.
Це так йому вже на роду.
Не спокушайте мене гласністю.
Я вдруге в пастку не піду.
Працюю в кратерах вулканів.
Я завелика для капканів... ( Ліна Костенко )
Напевно,в кожній країні є генії,імена яких повік асоціюватимуться із
невмирущою славою минулого свого народу. Немає українця,що не читав поезій Тараса Шевченка, немає хати,де б не був у пошані
“Кобзар”. Шевченко
був одним із тих, чию прихильність не купити за гроші та славу. Він був
честолюбним генієм свого народу, що прагнув добитися правди та
справедливості у нелегкі для простого вкраїнського люду кріпацькі часи. Ні утиски з боку жорстокої влади,ні в”язниця не змусили Тараса
Григоровича замовкнути. Його вічне та невмируще слово у пошані вже не в
одного покоління. Вірші його – то гордість та честь українського народу...
Вже доброю традицією є вшанування Кобзаревого слова у Ямницькому НВК, де кожен бажаючий міг продекламувати чи прослухати його поезії. Цьогоріч розпочалися Шевченківські читання декламуванням "Заповіту" іноземними мовами - польською, англійською та італійською...Всі учасники читань отримали в подарунок "Кобзар" від Романа Ткача з підписом " За пошану до Шевченкового слова".