Моя творчість

 

Закохані, розлучені серця війною,

Змучені, засліплені, загублені в пітьмі,

І з долею порваною, знекровленою ранами,

Шукали щастя в тій страшній війні...

Закохані, замріяні,

По всесвіту розвіяні

Хоча б ще раз побути віч-на-віч

Та видно не судилося,

Все тихше в грудях билося,

Любов собі забрала вічна ніч...

О.Положинський

Люта зима

Та зима змінила життя родини Приймаченків. Люта зима…

Андрійко був довгожданим первістком, та не розпещеним ні батьками, ні долею. Навпаки, чомусь в житті йому не таланило. Та він був особливим..Він по-особливому сприймав світ, людей, по-особливому мріяв і жив. Так жив, щоб ніколи і нікому не було соромно глянути у вічі.

Коли у їхні двері постукала війна, він простягнув їй руку. А мати молила, а мати благала, не відпускала; свою надію, свою опору втратити боялася.

Люта зима…Хлопчики стали мужчинами, їх назавжди змінила весна.

Донбас…Війна…Справжня війна, а не така,як по телевізору. Жорстока і холоднокровна. Щодня хлопці втрачали своїх побратимів, а Україна – найкращих синів. Там, серед суцільної руїни, крові і сліз, був єдиний вогник, який запалював серце і душу молодого солдата. Зовсім юна медсестра Анничка, завжди усміхнена і стривожена, намагалася розгадати вічну загадку війни: про що мовчать сумні солдата очі?!

– Герою! – так пафосно зверталася вона до Андрія.

– Що красуне?

– Про що ти думаєш?

– Я дав мамі обіцянку, – невпевнено промовив солдат.

– Яку, герою?

– Повернутися живим. – Помовчавши хвилинку, додав: – І боюсь не виконати.

– Знаєш, як співає Славко Вакарчук – «Все буде добре», –  як завжди з посмішкою підбадьорила бійця дівчина.

– Ти вийдеш за мене? – зненацька промовив Андрій.

Трішки ошелешена дівчина наче й чекала все життя цього питання, довго не думаючи, вигукнула:

– Звичайно,герою…

Закохані – війною змучені – та серця їх б’ються в унісон. Стрімкий мінометний обстріл різко порушив цю ідилію. Ворог підібрався упритул, оточивши позиції наших армійців. Бійці кинулися до бліндажів, всі бігли хто куди бачив. Своїми мужніми чоловічими плечима Андрій прикривав свою «наречену».

Ось так в обіймах і перенеслись до небес, де, кажуть, створюються подружні пари…

Він йшов, по-чоловічому стриманий, у військовій формі, а вона – в білосніжній сукні, тримаючись міцно за руки. Закохані – щасливі.

Не виконав лише своєї обіцянки перед матір’ю. Гірко плаче ночами серце матері, виглядаючи свого блакитноокого хлопчика.

Та зима назавжди змінила життя родини Приймаченків. Люта зима…

Від автора…

Як часто сьогодні ми чуємо про смерть, вбивство…Якою тиранією заражене наше суспільство, тим паче в час агресії. Серед болю, журби і відчаю, коли, здається, безсила навіть медицина, єдине, що може врятувати і допомогти вижити в цьому складному соціумі – це кохання. Сьогодні усім бракує любові…Люди перестають звертати увагу на прості речі, які насправді можуть зробити їх щасливими…

Фестиваль «Всім серцем любіть Україну» покликаний на виховання в молодого підростаючого покоління любові в широкому діапазоні розуміння цього поняття. Деколи з екранів занадто пафосно звучать гасла про патріотизм, перетворюючись в банальне вдягання у вишиванки, це камуфляж, ілюзія, але ніяк не любов до Батьківщини, оскільки немає в душі самоідентифікації своєї ментальності. Тому, як на мене, першорядним завданням є навчити наших дітей любити. Любити одне одного, любити батьків, любити рідний край, любити Бога. Щиро дякую вам за таку унікальну можливість навчати словом, ви творите воістино велику справу.

Вашій увазі пропоную власне есе під назвою «Люта зима». Серед відчаю і великих масштабних втрат, двоє молодих людей, які майже незнайомі, відчули флюїди кохання поглядом. На війні є не лише негатив, трапляються і такі світлі моменти, які не дозволяють нашим бійцям падати духом.

У мене теж в АТО загинув товариш, який вмів любити. Любити щиро своїх батьків, друзів, а головне – Україну,бо не побоявся віддати за неї життя. Він не був одруженим, і після похорону його сестрі наснився сон, як він йде з нареченою за руку. Тому моє есе як уявний здогад цього сну.

Всім загиблим бійцям за волю, незалежність і соборність нашої держави, всім їхнім ненародженим синам присвячується… Герої не вмирають… Слава Україні! Слава кожному бійцеві…